Гори – чудове на слух і сприйняття слово. Одразу ж з’являється посмішка на обличчі і загораються очі.
24 серпня, в день 25 річниці незалежності України, члени молодіжної громадської організації «Сонячна Січ», в кількості 33 осіб, вирушили на підкорення найвищої точки нашої держави г. Говерли. Перед походом дітей об’єднали в 3 рої на чолі із дорослими представниками.
Підніматись на гору ми вирушили від спортивної бази «Заросляк» із спорядженням. Йшли ми легшим зеленим маршрутом протяжність якого становила 4,3 км. Дорогою робили 10 хвилинні привали, щоб відновити сили і насолодитись краєвидом. І нарешті о 17:20 всі без винятку були на вершині…
Небо. Воно тут таке блакитне, немов вся блакить світу зібралася в цьому величному місці, на вершині гори, і таке близьке – що хочеться його торкнутись, обійняти своїми руками.
Хмари та вітер - це взагалі окрема розмова. Як дві половинки одного цілого, котрі не можуть одне без одного. Коли вітер вирує - хмара спішить, здається, що хоче його наздогнати, чи втекти. Бува вона кружляє, роздувається, мов мішок клубчастого диму, як дівчина з хлопцем витанцьовують небесний «Чардаш». Відчуваючи їх присутність, сам прагнеш легкості, невимушеності, вільного польоту… Хмари нас манять у височінь, водночас відлякують, показуючи як важко буває птахам, котрі ніяк не можуть опанувати силу вітру. А вітер то ніжний, то сердитий, то безжалісний, то освіжаючий. Бувало збивав нас із стежини своїми поривами, то «надував» нас своєю безмежною силою та впевненістю, заставляв посміхатись, відчуваючи наповненість душі.
Близько двох годин ми насолоджувались краєвидом і набирались енергії. Також встановили там національний жовто-блакитний прапор з емблемою нашої організації та автографами всіх учасників походу. Після того, як всі смачно поїли і сфотографувались, ми провели енергетичний обряд. Суть його полягала в тому, що кожен його учасник, стоячи в колі, написав на листочку паперу все те, що він бажає нашій державі, потім всі ці папірці були спалені в центрі кола, а ми всі дружно заспівали гімн України.
Продовжили ми свій похід до озера Несамовите по червоному маршруту (6 км.). Одночасно йдучи до озера ми підкорили такі вершини Карпат як: Говерляна(1900 м н.р.м.), Брескул (1911 м), Пожежевску (1822 м), Данціж (1848 м) і г. Туркул (1933 м) у підніжжі якої знаходиться о. Несамовите. На берег озера ми прибули біля 23:00. Організовано розбили табір, розпалили вогонь і повечеряли смачним спеченим на вогні салом. А потім всі поснули…
За перший день подорожі ми подолали біля 12 км. Наступного дня загального ранкового підйому не було, піднімались хто коли. Поснідавши смачною вівсяною кашею, звареною нашими кухарями, ми поділились на дві групи, для того щоб піти до о. Несамовите (300м). Коли пішла перша група, то друга готувала для них обід, а потім - навпаки.
Вода. Скільки струмків, джерел, гірських потоків, здається гори плачуть, однак від радості і гордості, відчуття могутності в собі, котру вони передають навколишньому, зіпсованому світу через свої сльози-води. Що може бути більш освіжаючим та рятівним ніж вода, що збігає з гір Карпатських. Впадаючи в гірські озера, створює справжні енергетичні ванни. Одне з них – озеро Несамовите. Розташоване у підніжжі стрімких скель Чорногірського хребта – ніби перлина, чи коштовний камінь приваблює людей до себе. Візуально не таке вже й велике по своїх розмірах, та й вода прохолодна, але мало хто, побачивши, відмовиться пірнути в його «несамовиті» гірські, кришталеві води. Вийшовши на берег, відчуваєш неймовірну чистоту та свіжість, незважаючи на те, що не брав ні мила, ні будь – якого схожого засобу. Чистота просто виринає з тебе, вона в тобі. Води Несамовитого омивають не стільки твоє тіло, скільки душу твою, чистота помітна в погляді, твоєму дзеркалі душі.
Ми також не втримались і біля 10 учасників походу скупались в його водах. Після купання всі смачно пообідали, зібрали свій табір, прибрали територію за собою і вирушили до спортивної бази «Заросляк (7 км), де на нас чекав автобус. На базі ми трохи відпочили перед дорогою, купили сувеніри на згадку про цікаву і незабутню подорож.
На Болехівщину всі прибули повні сил і вражень!!!!!!
Гори – чудове на слух і сприйняття слово. Одразу ж з’являється посмішка на обличчі і загораються очі.
